Віце-прем‘єр-міністр України Віктор Тихонов нещодавно зустрівся з вченими Національної академії наук України. Під час цієї зустрічі урядовець зазначив, що найважливішою складовою успішного проведення економічних реформ є реформування всієї системи влади країни.
- На сьогодні завершено формування виконавчої вертикалі влади. Закінчено період становлення і настав час активних дій та копіткої роботи.
Президентом України Віктором Януковичем ставляться дуже серйозні завдання по виходу країни з фінансово-економічної кризи.
Перш за все – це налагодження плідної, конструктивної співпраці між центром та регіонами для забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку держави.
Світова економічно-фінансова криза суттєво і негативно вплинула на економіку нашої країни. Для подолання її наслідків потрібно було діяти швидко та професійно – цього не зробили наші попередники. Тому сьогодні саме нам доводиться виводити економіку у позитивне русло розвитку.
Водночас Глава держави вимагає у найближчій перспективі перейти від антикризових заходів до політики, спрямованої на довгострокове стале зростання. Для цього Президентом України утворений Комітет з економічних реформ, основною метою діяльності якого є впровадження системних економічних реформ, спрямованих на вихід із фінансової та економічної криз, на забезпечення сталого економічного зростання України як передумови добробуту її населення.
Основне завдання комітету – напрацювати комплексну, всебічно збалансовану загальнодержавну Програму економічних реформ. Для врахування в програмі регіональних аспектів та інтеграції інтересів регіонів у загальнодержавні пріоритети при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністраціях створено відповідні регіональні комітети. Цю комплексну програму виходу країни з економічної кризи Віктор Янукович представить суспільству уже в червні.
Далі наша робота буде спрямована на підготовку детального плану втілення програми в життя, а саме - «Дорожньої карти реформ». Цей документ міститиме конкретні шляхи реалізації кожного напряму економічних реформ – від законодавчого до інституційного забезпечення їх впровадження.
З метою напрацювання спільних позицій у формуванні державної регіональної політки, системного вдосконалення територіальної організації влади, пошуку ефективних форм співробітництва центру і регіонів, виконавчої влади з місцевим самоврядуванням у квітні Президент України утворив Раду регіонів як консультативно-дорадчий орган.
Одним із невідкладних завдань, що ставляться перед нами сьогодні, є налагодження конструктивної співпраці між місцевою виконавчою владою та місцевим самоврядуванням. Конфлікти між місцевими державними адміністраціями і радами повинні відійти у минуле.
Наступне важливе завдання, яке поставив перед нами Президент України, – це забезпечення уже найближчим часом відчутного економічного та соціального розвитку регіонів.
Виконання цього завдання здійснюватиметься, перш за все, шляхом удосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування та реформування житлово-комунального господарства.
Чому саме ці напрями визначено у якості пріоритетів вдосконалення регіональної економічної політики? Перш за все, тому, що неможливо здійснювати ефективну регіональну політку без відповідного фінансового забезпечення та реформування міжбюджетних відносин. Факт дотаційності 90 відсотків місцевих бюджетів говорить сам за себе.
Основною ідеєю реформування міжбюджетних відносин є децентралізація фінансового ресурсу держави. Цей принцип уже цього року частково втілено у Державному бюджеті України, в якому здійснено відповідний перерозподіл загальнодержавного ресурсу на користь регіонів.
Так, загальний фонд місцевих бюджетів встановлено в розмірі 133,8 млрд. гривень, а це на 26,6 млрд. гривень (24,8%) більше аналогічного показника минулого року. Крім того, 1,7 млрд. гривень додатково залишено на місцях шляхом зменшення обсягу вилучень до державного бюджету.
Роль «двигунів» розвитку мають відіграти передбачені місцевим бюджетам видатки на соціально-економічний розвиток регіонів у сумі 2,3 млрд. гривень, що у 2,8 раза більше порівняно з 2009 роком. Передбачено також й інші механізми державної підтримки розвитку регіонів, зокрема, через фінансування загальнодержавних програм.
Наступний напрям здійснення регіональної політики держави – це забезпечення ефективного функціонування житлово-комунального господарства. Адже ні для кого не секрет, що однією з найсерйозніших проблем, що стримують регіональний розвиток, є проблема зношеності, громіздкості та неефективності існуючої системи житлово-комунального господарства. Тому відновлення дієздатності галузі – одна з першочергових задач як центру, так і регіонів.
Основним «важелем» для цього вважаю забезпечення відповідності тарифів на житлово-комунальні послуги реальним, а не завищеним витратам підприємств галузі. Розумію, що соціальна складова цього процесу не повинна поступитися економічній, але й остання не повинна бути зігнорованою. Дієвим шляхом досягнення рівноваги інтересів споживачів та надавачів житлово-комунальних послуг є відкрита конкуренція на ринках товарів і послуг у сфері житлово-комунального господарства, повсюдне впровадження енергозберігаючих технологій, і найголовніше – сприяння залученню масштабних інвестицій у галузь.
Здійснення державної регіональної політики на сучасному етапі розвитку країни буде неможливим без застосування нових інструментів її реалізації.
До таких, зокрема, відноситься укладання угод щодо регіонального розвитку між Урядом та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами відповідно Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів».
Що ж передбачають такі угоди?
Перше – це спільне бачення центральної і місцевої влади майбутнього регіону, яке формує спільну мету розвитку. Для її досягнення держава і регіон концентрують зусилля, ресурси та узгоджують свої дії.
Друге – в угоді чітко визначаються зобов’язання сторін, об’єктом яких є конкретний результат та критерії його оцінки. Тобто при укладенні угоди формулюється відповідальність Уряду і місцевої влади за кінцевий результат реалізації цієї угоди.
Третє – Уряд розглядає органи місцевого самоврядування регіонального рівня в якості реального партнера у досягненні спільних цілей розвитку відповідної території.
Четверте – угода потребуватиме довгострокової координації дій центральних органів влади щодо галузевої політики на регіональному рівні. Вона вимагатиме відповідної визначеності, узгодженості їх політики у розв’язанні проблем регіону. Ресурси, що розподілятимуться для цієї мети, будуть формуватися центральними органами на довгостроковій основі, і це забезпечить упевненість у розвитку території.
І, нарешті, п’яте – і підготовка угоди, і хід її реалізації будуть максимально публічними. Це дозволить населенню реально оцінювати роботу як центральних, так і місцевих органів влади з розвитку того чи іншого регіону і робити відповідні висновки щодо їх управлінської спроможності.
На даний час Урядом уже підписано угоди щодо регіонального розвитку з Донецькою, Львівською, Волинською та Вінницькою обласними радами. Основними передумовами укладення угоди є затверджена Урядом у 2006 році Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року та наявність прийнятої обласною радою регіональної стратегії розвитку. Тобто договірна система взаємовідносин вводиться одночасно із запровадженням стратегічного планування просторового розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях.
Серед пріоритетів нинішньої державної регіональної політики вагоме місце займає питання вирівнювання економічного розвитку регіонів. І одним із інструментів такого вирівнювання є подолання депресивного стану територій шляхом розроблення та реалізації відповідних програм.
18 травня у нас, на засіданні Урядового комітету з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства, відбулося конструктивне обговорення питання і було прийняте принципове рішення щодо розробки проекту Програми державної підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки.
Хочу коротко зупинитися ще на одному економічному інструменті державної підтримки соціально-економічного розвитку територій, а саме – на Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Це – свого роду часткова фінансова підтримка окремих територіальних одиниць, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Щороку Фондом сприяння місцевого самоврядування при Президентові України, який виконує функції організатора конкурсу, оголошується про його проведення та здійснюється відбір поданих відповідними радами проекти. Так, за період з 2003 р. – часу заснування конкурсу - у ньому взяли учать 1674 проектів та програм, з яких переможцями стали 571, на реалізацію яких спрямовано понад 72 млн. гривень. На цей рік нами передбачено 25 млн. гривень для реалізації проектів та програм 115 переможців цьогорічного конкурсу.
Ще однією досить дієвою формою підтримки місцевого розвитку є впровадження в нашій державі з 2007 року проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», що фінансується коштом Європейського Союзу та здійснюється Програмою розвитку ООН в Україні.
Зараз по всій країні ведеться діяльність з активізації місцевої ініціативи у 1128 територіальних громадах 207 районів. З них затверджено 1112 мікро-проектів, з яких уже у 298 населених пунктах відкрили двері оновлені ФАПи, утеплені школи, забезпечено дітей шкільним транспортом. На ці проекти залучено 78 млн. гривень коштів ЄС, 75 млн. гривень з місцевих бюджетів, а також майже 12 млн. гривень зібрано безпосередньо громадянами.
На виконання завдань Президента України в даний час напрацьовано цілий комплекс реформ у різних сферах економіки. Однак повна їх реалізація неможлива, поки не буде сформовано ефективну систему влади на місцях – влади, яка найближче стоїть до людини, її потреб, і саме за її ефективністю оцінюють роботу всієї влади в цілому.
Кардинальні зміни в системі територіальної організації влади назріли давно, а необхідність зміцнення місцевого самоврядування, проведення адміністративно-територіальної реформи, вдосконалення взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування навряд чи хтось стане заперечувати.
Однією з основних проблем у цій сфері є надмірна кількість та подрібненість органів місцевого самоврядування й органів місцевої виконавчої влади, що спричинене проблемами в існуючому територіальному устрої країни.
На сьогодні в Україні ми маємо понад 12 тисяч органів місцевого самоврядування, понад 500 місцевих держадміністрацій і понад тисячу територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
Чи може держава ефективно співпрацювати з такою кількістю місцевих органів влади та забезпечити їх взаємодію між собою? Відповідь очевидна – ні. Але якщо у відносинах центральних та місцевих органів виконавчої влади простежується певна вертикаль, то з органами місцевого самоврядування все набагато складніше.
За роки незалежності було утворено багато нових територіальних громад шляхом подрібнення існуючих. Особливо це спостерігалося на рівні сіл та селищ – станом на сьогодні в Україні налічується більше 11 тис. сільських та селищних рад, більшість із яких не мають ані ресурсів, ані достатньої професійної підготовки їх депутатів і працівників виконавчих органів.
Надмірна подрібненість та малочисельність більшості сільських територіальних громад призводить до їх фінансово-економічної неспроможності, відсутності перспектив власного розвитку.
Внаслідок цього держава змушена витрачати значні кошти на утримання непомірно великого штату посадових осіб місцевого самоврядування (на сьогодні це – близько 100 тисяч осіб) та вирішення за них проблем місцевого значення.
Саме тому постає нагальна необхідність в укрупненні адміністративно-територіальних одиниць, насамперед базового рівня – сіл, селищ та міст.
Ми ставимо для себе завдання сформувати самодостатню територіальну громаду, фінансово та матеріально спроможну виконувати як власні, так і делеговані державою функції. Утворення такої територіальної громади у поєднанні з удосконаленням бюджетних, земельних відносин, податкової системи, безпосередньо пов'язане з процесом укрупнення.
Вирішуючи на законодавчому рівні питання підвищення ефективності влади на місцях, слід пам’ятати, що діяльність місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування має підпорядковуватись одній меті – створенню безпечних та комфортних умов для громадян незалежно від місця їх проживання в державі.
Віктор Тихонов,
Віце-прем‘єр-міністр України
<!-- endblock e -->- На сьогодні завершено формування виконавчої вертикалі влади. Закінчено період становлення і настав час активних дій та копіткої роботи.
Президентом України Віктором Януковичем ставляться дуже серйозні завдання по виходу країни з фінансово-економічної кризи.
Перш за все – це налагодження плідної, конструктивної співпраці між центром та регіонами для забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку держави.
Світова економічно-фінансова криза суттєво і негативно вплинула на економіку нашої країни. Для подолання її наслідків потрібно було діяти швидко та професійно – цього не зробили наші попередники. Тому сьогодні саме нам доводиться виводити економіку у позитивне русло розвитку.
Водночас Глава держави вимагає у найближчій перспективі перейти від антикризових заходів до політики, спрямованої на довгострокове стале зростання. Для цього Президентом України утворений Комітет з економічних реформ, основною метою діяльності якого є впровадження системних економічних реформ, спрямованих на вихід із фінансової та економічної криз, на забезпечення сталого економічного зростання України як передумови добробуту її населення.
Основне завдання комітету – напрацювати комплексну, всебічно збалансовану загальнодержавну Програму економічних реформ. Для врахування в програмі регіональних аспектів та інтеграції інтересів регіонів у загальнодержавні пріоритети при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністраціях створено відповідні регіональні комітети. Цю комплексну програму виходу країни з економічної кризи Віктор Янукович представить суспільству уже в червні.
Далі наша робота буде спрямована на підготовку детального плану втілення програми в життя, а саме - «Дорожньої карти реформ». Цей документ міститиме конкретні шляхи реалізації кожного напряму економічних реформ – від законодавчого до інституційного забезпечення їх впровадження.
З метою напрацювання спільних позицій у формуванні державної регіональної політки, системного вдосконалення територіальної організації влади, пошуку ефективних форм співробітництва центру і регіонів, виконавчої влади з місцевим самоврядуванням у квітні Президент України утворив Раду регіонів як консультативно-дорадчий орган.
Одним із невідкладних завдань, що ставляться перед нами сьогодні, є налагодження конструктивної співпраці між місцевою виконавчою владою та місцевим самоврядуванням. Конфлікти між місцевими державними адміністраціями і радами повинні відійти у минуле.
Наступне важливе завдання, яке поставив перед нами Президент України, – це забезпечення уже найближчим часом відчутного економічного та соціального розвитку регіонів.
Виконання цього завдання здійснюватиметься, перш за все, шляхом удосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування та реформування житлово-комунального господарства.
Чому саме ці напрями визначено у якості пріоритетів вдосконалення регіональної економічної політики? Перш за все, тому, що неможливо здійснювати ефективну регіональну політку без відповідного фінансового забезпечення та реформування міжбюджетних відносин. Факт дотаційності 90 відсотків місцевих бюджетів говорить сам за себе.
Основною ідеєю реформування міжбюджетних відносин є децентралізація фінансового ресурсу держави. Цей принцип уже цього року частково втілено у Державному бюджеті України, в якому здійснено відповідний перерозподіл загальнодержавного ресурсу на користь регіонів.
Так, загальний фонд місцевих бюджетів встановлено в розмірі 133,8 млрд. гривень, а це на 26,6 млрд. гривень (24,8%) більше аналогічного показника минулого року. Крім того, 1,7 млрд. гривень додатково залишено на місцях шляхом зменшення обсягу вилучень до державного бюджету.
Роль «двигунів» розвитку мають відіграти передбачені місцевим бюджетам видатки на соціально-економічний розвиток регіонів у сумі 2,3 млрд. гривень, що у 2,8 раза більше порівняно з 2009 роком. Передбачено також й інші механізми державної підтримки розвитку регіонів, зокрема, через фінансування загальнодержавних програм.
Наступний напрям здійснення регіональної політики держави – це забезпечення ефективного функціонування житлово-комунального господарства. Адже ні для кого не секрет, що однією з найсерйозніших проблем, що стримують регіональний розвиток, є проблема зношеності, громіздкості та неефективності існуючої системи житлово-комунального господарства. Тому відновлення дієздатності галузі – одна з першочергових задач як центру, так і регіонів.
Основним «важелем» для цього вважаю забезпечення відповідності тарифів на житлово-комунальні послуги реальним, а не завищеним витратам підприємств галузі. Розумію, що соціальна складова цього процесу не повинна поступитися економічній, але й остання не повинна бути зігнорованою. Дієвим шляхом досягнення рівноваги інтересів споживачів та надавачів житлово-комунальних послуг є відкрита конкуренція на ринках товарів і послуг у сфері житлово-комунального господарства, повсюдне впровадження енергозберігаючих технологій, і найголовніше – сприяння залученню масштабних інвестицій у галузь.
Здійснення державної регіональної політики на сучасному етапі розвитку країни буде неможливим без застосування нових інструментів її реалізації.
До таких, зокрема, відноситься укладання угод щодо регіонального розвитку між Урядом та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами відповідно Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів».
Що ж передбачають такі угоди?
Перше – це спільне бачення центральної і місцевої влади майбутнього регіону, яке формує спільну мету розвитку. Для її досягнення держава і регіон концентрують зусилля, ресурси та узгоджують свої дії.
Друге – в угоді чітко визначаються зобов’язання сторін, об’єктом яких є конкретний результат та критерії його оцінки. Тобто при укладенні угоди формулюється відповідальність Уряду і місцевої влади за кінцевий результат реалізації цієї угоди.
Третє – Уряд розглядає органи місцевого самоврядування регіонального рівня в якості реального партнера у досягненні спільних цілей розвитку відповідної території.
Четверте – угода потребуватиме довгострокової координації дій центральних органів влади щодо галузевої політики на регіональному рівні. Вона вимагатиме відповідної визначеності, узгодженості їх політики у розв’язанні проблем регіону. Ресурси, що розподілятимуться для цієї мети, будуть формуватися центральними органами на довгостроковій основі, і це забезпечить упевненість у розвитку території.
І, нарешті, п’яте – і підготовка угоди, і хід її реалізації будуть максимально публічними. Це дозволить населенню реально оцінювати роботу як центральних, так і місцевих органів влади з розвитку того чи іншого регіону і робити відповідні висновки щодо їх управлінської спроможності.
На даний час Урядом уже підписано угоди щодо регіонального розвитку з Донецькою, Львівською, Волинською та Вінницькою обласними радами. Основними передумовами укладення угоди є затверджена Урядом у 2006 році Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року та наявність прийнятої обласною радою регіональної стратегії розвитку. Тобто договірна система взаємовідносин вводиться одночасно із запровадженням стратегічного планування просторового розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях.
Серед пріоритетів нинішньої державної регіональної політики вагоме місце займає питання вирівнювання економічного розвитку регіонів. І одним із інструментів такого вирівнювання є подолання депресивного стану територій шляхом розроблення та реалізації відповідних програм.
18 травня у нас, на засіданні Урядового комітету з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства, відбулося конструктивне обговорення питання і було прийняте принципове рішення щодо розробки проекту Програми державної підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки.
Хочу коротко зупинитися ще на одному економічному інструменті державної підтримки соціально-економічного розвитку територій, а саме – на Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Це – свого роду часткова фінансова підтримка окремих територіальних одиниць, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Щороку Фондом сприяння місцевого самоврядування при Президентові України, який виконує функції організатора конкурсу, оголошується про його проведення та здійснюється відбір поданих відповідними радами проекти. Так, за період з 2003 р. – часу заснування конкурсу - у ньому взяли учать 1674 проектів та програм, з яких переможцями стали 571, на реалізацію яких спрямовано понад 72 млн. гривень. На цей рік нами передбачено 25 млн. гривень для реалізації проектів та програм 115 переможців цьогорічного конкурсу.
Ще однією досить дієвою формою підтримки місцевого розвитку є впровадження в нашій державі з 2007 року проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», що фінансується коштом Європейського Союзу та здійснюється Програмою розвитку ООН в Україні.
Зараз по всій країні ведеться діяльність з активізації місцевої ініціативи у 1128 територіальних громадах 207 районів. З них затверджено 1112 мікро-проектів, з яких уже у 298 населених пунктах відкрили двері оновлені ФАПи, утеплені школи, забезпечено дітей шкільним транспортом. На ці проекти залучено 78 млн. гривень коштів ЄС, 75 млн. гривень з місцевих бюджетів, а також майже 12 млн. гривень зібрано безпосередньо громадянами.
На виконання завдань Президента України в даний час напрацьовано цілий комплекс реформ у різних сферах економіки. Однак повна їх реалізація неможлива, поки не буде сформовано ефективну систему влади на місцях – влади, яка найближче стоїть до людини, її потреб, і саме за її ефективністю оцінюють роботу всієї влади в цілому.
Кардинальні зміни в системі територіальної організації влади назріли давно, а необхідність зміцнення місцевого самоврядування, проведення адміністративно-територіальної реформи, вдосконалення взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування навряд чи хтось стане заперечувати.
Однією з основних проблем у цій сфері є надмірна кількість та подрібненість органів місцевого самоврядування й органів місцевої виконавчої влади, що спричинене проблемами в існуючому територіальному устрої країни.
На сьогодні в Україні ми маємо понад 12 тисяч органів місцевого самоврядування, понад 500 місцевих держадміністрацій і понад тисячу територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
Чи може держава ефективно співпрацювати з такою кількістю місцевих органів влади та забезпечити їх взаємодію між собою? Відповідь очевидна – ні. Але якщо у відносинах центральних та місцевих органів виконавчої влади простежується певна вертикаль, то з органами місцевого самоврядування все набагато складніше.
За роки незалежності було утворено багато нових територіальних громад шляхом подрібнення існуючих. Особливо це спостерігалося на рівні сіл та селищ – станом на сьогодні в Україні налічується більше 11 тис. сільських та селищних рад, більшість із яких не мають ані ресурсів, ані достатньої професійної підготовки їх депутатів і працівників виконавчих органів.
Надмірна подрібненість та малочисельність більшості сільських територіальних громад призводить до їх фінансово-економічної неспроможності, відсутності перспектив власного розвитку.
Внаслідок цього держава змушена витрачати значні кошти на утримання непомірно великого штату посадових осіб місцевого самоврядування (на сьогодні це – близько 100 тисяч осіб) та вирішення за них проблем місцевого значення.
Саме тому постає нагальна необхідність в укрупненні адміністративно-територіальних одиниць, насамперед базового рівня – сіл, селищ та міст.
Ми ставимо для себе завдання сформувати самодостатню територіальну громаду, фінансово та матеріально спроможну виконувати як власні, так і делеговані державою функції. Утворення такої територіальної громади у поєднанні з удосконаленням бюджетних, земельних відносин, податкової системи, безпосередньо пов'язане з процесом укрупнення.
Вирішуючи на законодавчому рівні питання підвищення ефективності влади на місцях, слід пам’ятати, що діяльність місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування має підпорядковуватись одній меті – створенню безпечних та комфортних умов для громадян незалежно від місця їх проживання в державі.
Віктор Тихонов,
Віце-прем‘єр-міністр України
